В одному таємничому комп'ютерному царстві серед яскравих флешок, блискучих компакт-дисків жила стара Дискета. Вона була найстарша за всіх. Час від часу диски та флешки кудись зникали, а потім вихвалялися, що були на уроці інформатики, на презентаціях, зборах та конференціях. Весь час вони слухали модну музику і кружляли в лазерному дисководі. А Дискета вест цей час сиділа у коробці. Ось так сумно минали дні Дискети.
Одного разу зникла й сама Дискета. В царстві всі переполошились. Панянки Флешечки засмутилися:
- Може її викинули на смітник, адже вона вже дуже стара і нікому не потрібна?
- А може Дискету забрали в школу, щоб показати дітям антикваріат? - глузували компакт-диски, хизуючись своїм блискучим вбранням.
Але надвечір брама в царство відчинилася, всі повернулися, щоб подивитися, хто прийшов - то була Дискета. Тепер й вона почала загадково посміхатися і всі помітили таємничий блиск блиск в її очах. Всі допитувались, де ж вона була?
Дискета розповіла як їй пощастило сьогодні. Серед старих фотографій і дисків ніхто не міг знайти одну дуже важливу фотографію, на якій було зображено щасливий момент дня весілля. Але хтось згадав, що в пам'яті Дискети містилось те саме фото.
Дискета дуже ражіла, що нарешті про неї згадали і її допомога знадобилася. З того часу в царстві всі почали поважати стару Дискету.
Барна Крістіна, учениця 5 класу, 2014 р.
Якось з Китаю до України приїхала Дискета. Була вона новенька та чистенька. У магазині її купила дівчинка Оля. Дискета зраділа - ось яка я важлива, мене одразу взяли для роботи на комп'ютері. Вона довго служила Олі, ніколи не підволила її.
Одного разу Оля принесла додому щось новеньке. Це був Диск. Він був такий гарний, кругленький. Він так виблискував, що навіть Дискета їм почала любоватися.
Дуже швидко Дискету Оля забула, вона стала не потрібна дівчинці. Оля поклала Дискету на полицю та більше не брала її. А Дискета з сумом та цікавістю кожен раз дивилася на Олю та на Диск.
Таке життя - усе рухається вперед, все змінюється, але минуле не можна забувати, його потрібно пам'ятати, збрігати.
Дискета очікувала на полиці, коли до неї приєднається той блискучий Диск. Мабуть це буде ось, ось...
Жив собі хлопчик Станіслав. Полюбляв він бавитися вдома з комп'ютером.
Якось мама йому зробила зауваження, що він не використовує усі можливості комп'ютера. Тоді Стасик вирішив, що він затоваришує зі своїм електронним другом та буде усе розуміти та вміти. Для цього Стасик пішов до свого старшого товариша Мишка та попросив допомоги. Мишко вирішив, що всю важливу інформацію він розташує на диску і Стасик завжди зможе її використати. Так і зробили.
Пройшов якийсь час. Стасик вже навчився деяким хитрощам. Та якось йому знадобився той диск, який подарував Мишко. Довго шукав Стасик диск та так і не знайшов його.
А диск закотився під ліжко і не знав, як йому звідтіля вибратися. Диск міркував - як це він такий важливий та ось так припадає пилом під ліжком!? Невже інформація, яку він зберігає нікому не потрібна? І вирішив диск сам викотитися з-під ліжка.
Стасик зрадів, коли знайшовся диск. Та й диск радів - ось я! Я потрібний, я багато можу розповісти, показати, навчити! Після цього випадку Стасик став класти свої диски у стіл.
Потрібно бути охайним та обережним, зберігати речі на своїх місцях!
Василюк Анастасія, учениця 5 класу, 2014 р.
В одному царстві, в одному государстві жили-були мати Плата, батько Монітор та син Жорсткий диск.
Одного разу ходив Жорсткий диск лісом і побачив як хтось плаче. Підійшов Жорсткий диск до незна йомки та й питає:
- Дівчино, чому ви плачете?
А вона й відповідає:
- Та як же мені не плакати. Ніхто мене та мою маму не бере до царства.
- Не турбуйтесь. Я вас заберу до себе в королівство. А як вас звуть?
- Мене звуть Мишка, а мою маму – Клавіатура.
Жорсткий диск взяв Мишку та Клавіатуру до свого царства-государства. А через деякий час Жорсткий диск одружився з Мишкою. А їм служили Навушники та Колонки.
І жили вони довго та щасливо.
Волошин Денис, учень 5 класу, 2013 р.
Жила собі Мишка. Вона була незвичайна: у неї не було вушок, ніжок, очей. Проте вона мала дуже довгий хвостик.
Це була комп’ютерна Мишка.
У Мишки були незвичайні друзі: Клавіатура, Монітор, Системний блок.
Ось такою дружньою компанією вони живуть.
Данюк Аліна, учениця 5 класу, 2013 р.
Жив хлопчик. Звали його Петриком. Коли йому виповнилося вісім років, батьки подарували йому на День народження комп’ютер. Петрик був дуже радий і з задоволенням вчився працювати на комп’ютері.
Самий головний пристрій – це Системний блок, до нього приєднуються всі пристрої комп’ютера. Наприклад, пристрої введення даних: клавіатура, миша, веб-камера, мікрофон, джойстик. А також пристрої виведення даних: монітор, колонки, принтер, навушники. Для збереження даних існує флеш-пам’ять, ком пакт-диск, жорсткий диск.
Одного вихідного дня тато взяв Петрика до магазину комп’ютерної техніки, де вони придбали багато цікавих дисків. Один з цих дисків був непростий. Кожного дня, коли Петрик приходив зі школи і робив усі уроки, ставалося диво: диск показував мультфільм. Петрик дуже любив дивитися мультфільми і з задоволенням поспішав робити уроки.
Фесенко Дмитро, учень 5 класу, 2013 р.
Купили дівчинці Олі комп’ютер. Привезли його додому, але як зібрати – не знають. Вирішили покликати майстра, залишили комплектуючі на столі і пішли.
А тим часом підібралась Мишка до Системного блока і запитує:
- Тук-тук, хто в Системному блоці живе?
- Я – Процесор – пристрій для обробки інформації.
- Я – Оперативна пам’ять – зберігаю дані під час роботи комп’ютера. А ти хто?
- Я – Мишка – пристрій для введення даних. Візьміть мене до себе.
- Підключайся до нас, такий помічник нам потрібен.
Потім завітав до Системного блоку Монітор і запитав, хто в ньому живе.
- Я – Процесор, я – Оперативна пам’ять і я – Мишка. А ти хто?
- А я – Монітор – пристрій візуального відображення інформації. Можна до вас приєднатися?
- Звісно можна!
І Монітор підключився до Системного блоку. Тут чують вони, як знову хтось запитує:
- Тук-тук, хто в Системному блоці живе?
- Я – Процесор, я – Оперативна пам’ять, я – Мишка і я - Монітор. А ти хто?
- Я – Клавіатура – пристрій для введення текстової і числової інформації. Пустіть мене до себе жити.
Погодились вони і під’єднали Клавіатуру до Системного блоку та стали жити всі разом.
А вранці прийшов майстер, щоб зібрати комп’ютер, і очам своїм не повірив – комп’ютер до роботи вже готовий.
Чудеса та й годі!
Альбещенко Олександра, учениця 5 класу, 2013 р.
Жив собі чоловік Девід Нобель. Був у нього синочок і звали його Дискетою.
Коли сину виповнилося один рік, він знав стільки інформації, стільки його батько знав у 20 років. А коли Дискетці виповнилося два роки, то він мав у своїй голові стільки знань, скільки батько його у 40 років.
З кожним роком Дискетка розумнішав і розумнішав. А згодом він переріс у Диск, а закінчення «етка» в його імені відпала назавжди.
Манько Валентин, учень 5 класу, 2013 р.
Жила собі сім’я ПК. Тато – Персональний комп’ютер, мама – Ноутбук. Через деякий час у них з’явився синочок – Планшет.
Тато мав доступ до Інтернету, тому був дуже розумний. Мама була дуже рухлива, весь час ходила з місця на місце. Їх маленький синочок весь час гра у ігри.
У магазині електроніки, де жили наші герої, проводилася акція. Люди хотіли придбати Планшет, але він так став плакати, щоб його не розлучали з батьками. Так і довелося покупцям придбати всю сім’ю ПК, щоб їх не розлучати.
Коваль Анастасія, учениця 5 класу, 2013 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар